У Музей просто неба в Пирогові презентували відновленний 100-річний вітряк з Херсонщини

18.05.24. Через майже рік кропіткої роботи у Національному музеї народної архітектури та побуту України було відкрито відновлений старовинний вітряк з села Олександрівка Херсонської області. Він став домінантою, завершивши формування експозиції «Південь». Наша команда відповідала за відродження споруди та відновлення її функції.

Вітряк кінця ХІХ — початку ХХ сторіччя з села Олександрівка на Херсонщині був перевезений до музею в 1973 році. Споруду зібрали лише наполовину, експозицію не було завершено згідно задумки засновників музею. Новий сучасний етап робот розпочався восени 2023 року.

«Національний музей народної архітектури та побуту України є відображенням України в мініатюрі. І той факт, що саме у нас на території відроджується Херсонщина, територія, на яку постійно зазіхає загарбник, дає надію на відновлення її в масштабах країни. Вітряк має форму та механізми, притаманні саме Херсонщині. Його дах тим-то й унікальний, що має форму перевернутого човна, адже родом із морських країв, що відчувається при першому ж погляді на нього».

Оксана Повякель та Олег Волосовський

«Сьогодні відновлення вітряка разом із процесом млинарства зразка столітньої давнини — має прикладний характер. Завдяки цьому проєкту ми отримали можливість показати величність ідеї стародавніх зодчих, продуманість залучення сили вітру у процес перетворення зерна на борошно. Для нас цей проєкт — виклик. Це складна міждисциплінарна робота. Відновлення шатра вітряка разом з крилами, механізмом і воротилом — одночасне поєднання безлічі процесів. Від дослідження архівних документів, через моделювання і креслення, пошуку майстрів, підбору автентичних матеріалів, вивчення технологій механізмів до самого відновлення і запуску — набуття млином статусу діючого експонату музею».

Символізм закладено у кожній деталі цього проєкту. Лопаті — крила вітряка, складаються з двох ліній, що  перетинаються, утворюють хрест — своєрідне стародавнє дерево життя. Їх відновлення — результат кропіткої роботи цілої команди майстрів протягом декількох місяців. За словами архітекторів, було переосмислено весь проєкт комплексно, прийнято ряд рішень, які дали змогу привести лопаті млина в рух, для максимально відкритої демонстрації процесу помолу зерна.

«У період, коли ворог намагається нас знищити як народ, стерти нашу ідентичність, особливо цінними стають такі проєкти як відновлення автентичних споруд, підтримка музеїв, дослідження нашої історії. Адже це все формує нас як українців, як націю, яка бореться і стоїть за своє».

«Млинарство є визначальною атрибутивною рисою української етно культури.Цей вітряк пройшов велику історію: роботу в землях Херсонщини, забуття з приходом технологій, старіння, перенесення частинами в експозицію музею, довге очікування до нового змаху крил. І нарешті диво сталося».

Як це було

Протягом року реставраційних робіт ми провели детальне дослідження стану об’єкта, розчистили територію навколо вітряка та схилу, побудували охоронну стіну, зміцнили фундамент. Найважливішим стало виготовлення та встановлення дубового даху і лопатей згідно з кресленнями 1973 року, а також відтворення автентичного робочого механізму завдяки збереженим кресленням відомого українського архітектора Леоніда Прибєги, одного із творців музею. 

Роботи по заготівлі трьох сортів дерева, а далі збірку і монтаж — виконувала команда майстрів на чолі з Дмитром Ярковим (дерев’яне шатро, автентичний механізм, лопаті). Конструктивні консультації та приведення механізму в дію — команда Юрія Якименко.

«Спогади від цього незабутнього процесу довжиною у сім місяців залишаться на все життя. По-перше, на виробництві цей проєкт виконати було не можливо. У нас не вистачило б складських і виробничих приміщень навіть для матеріалу, а це більше 30 м3 тільки основної деревини. По-друге, деякі деталі настільки великі, що довжини столярного цеху не вистачило б. Ну і по-третє — логістика. Вона б з'їла левину долю бюджету. Тому ми вирішили побудувати цех під відкритим небом, завезти туди все необхідне обладнання і матеріал. Музей виділив приміщення для наших спеціалістів і вони там проживали увесь час. Aле як би не було складно, проєкт успішно завершений».

Втілення проєкту в життя стало можливим, завдяки фінансової та організаційної підтримки Благодійного фонду «МХП – Громаді».

Нагадаємо, що майже рік тому Олег Волосовський став радником Національного музею народної архітектури та побуту України з питань архітектури і дизайну.

Facebook
Twitter
LinkedIn
Telegram

Залишіть свої контакти

Форма зворотнього зв’язку