Про проєкт
Текст: Віра Зінченко. Поновлення вітряка разом із процесом млинарства зразка столітньої давнини — має прикладний характер. Завдяки цьому проєкту ми отримали можливість показати величність ідеї стародавніх зодчих, продуманість залучення сили вітру у процес перетворення зерна на борошно. Для нас цей проєкт — виклик. Це складна міждисциплінарна робота.
Відновлення шатра вітряка разом з крилами, механізмом і воротилом — одночасне поєднання безлічі процесів. Від дослідження архівних документів, через моделювання і креслення, пошуку майстрів, підбору автентичних матеріалів, вивчення технологій механізмів до самого відновлення і запуску — набуття млином статусу діючого експонату музею.
Вітряк кінця ХІХ — початку ХХ сторіччя з села Олександрівка на Херсонщині був перевезений до Національного музею народної архітектури та побуту України в 1973 році. Ця господарська споруда є прикладом народної архітектури Півдня України, що відображає типологію та регіональні особливості традиційних механізованих вітряних млинів України ХІХ століття.
Споруда має два поверхи та чотири крила. Корпус був збудований з місцевого вапняку на вапняному розчині. На першому поверсі знаходиться комора для зберігання зерна і борошна, а на другому — жорна, з’єднані з колесом на валу з веретеном і «баклушею», розміщених в карнизі. Дах двосхилий, на кроквах, складної форми, схожий на перевернутий човен, вкритий дошками. Крила вкриті парусиною, які згорнуті в рулон, коли не використовуються.
У 1973 році під час огляду вітряка було виявлено, що поворотна рама потребує заміни на 40%, а дах і покрівля — повної заміни. Стіни і фундамент, зроблені з місцевого вапнякового каменю не можна було транспортувати. Крила вітряка було майже втрачено. Металеві двері потрібно було замінити на дерев’яні. Вікна не збереглися.
Станом на 2023 рік реставраційні роботи були завершені приблизно на 30%. Представлена лише 8-метрова частина будівлі.
Відновлення
Етап відновлення розпочався восени 2023 року. Протягом року ми провели детальне дослідження стану об’єкта, розчистили територію навколо вітряка та схил, збудували захисну стіну, укріпили фундамент. Найважливішим було виготовлення та встановлення дубового даху та лопатей за кресленнями 1973 року, а також відтворення автентичного робочого механізму завдяки збереженим кресленням відомого українського архітектора Леоніда Прибеги, одного з творців музею.
З якими труднощами ми зіткнулися під час цього семимісячного процесу. Реалізувати цей проект на виробництві було неможливо, оскільки не вистачило б складських і виробничих площ навіть для матеріалу, а це понад 30 м3 тільки основної деревини. Деякі деталі були настільки великими, що не вистачило б довжини столярного цеху.
Перед нами також постало питання логістики, яка забрала б левову частку бюджету. Тому ми вирішили побудувати майстерню під відкритим небом і завезти туди все необхідне обладнання та матеріали. Нам виділили приміщення для спеціалістів, які постійно там жили.
Млинарство — визначальний атрибут української етнічної культури. Цей вітряк має довгу історію: працював на землях Херсонщини, був забутий з приходом технологій, руйнувався, частинами переносився до музею і чекав на новий змах крил. І ось, нарешті, це сталося.
