Про проєкт
Текст: Віра Зінченко. Остання Барикада Львів — гастрономічно-мистецький простір у історичній частині міста, над яким ми працювали майже рік. Це продовження нашої співпраці з «Сім’єю ресторанів Дмитра Борисова», а також нове трактування першого з цих закладів, який вже протягом 8 років є візитівкою Києва.
Робота над проєктом розпочалася ще наприкінці 2021 року. Після початку війни ми разом з партнерами-підрядниками спершу затамували подих, а потім зібрали свої команди на майже зруйнованих виробництвах та працюючих у віддаленому режимі офісах. Нас об’єднало продовження історії українського дизайну «ОБ», але тепер у Львові.
Локація
Одна з особливостей – інтеграція цих ресторанів у знакові місця з великою історією. Якщо в Києві це найдавніша остання барикада киян — Лядські ворота, то у Львові простір «сховався» у Крайзерівській (Кральовській) Кам’яниці. Вона була збудована у XVI столітті й названа на честь тодішнього львівського старости Станіслава Крайзера. Будівлю багато разів продавали та перебудовували, поки там не відкрилася книжкова крамниця «Під надією». Саме тут у 1864 році вперше у Львові з’явився у продажу «Кобзар» Тараса Шевченка. У 60-70-х роках на першому поверсі знаходився популярний на той час ресторан «Під левом».
Концепція
«ОБ» у Львові – це заклад-музей сучасної української музики, ресторан з українським дизайном, гастрономією та алкоголем. Його ідея народилася під час відстоювання українцями своєї ідентичності. Цей інтер’єр, так само як і перший з них, народився у поєднанні елементів ідентичності українського дизайну з використанням знаків, матеріалів та легенд на тлі потужного історичного середовища.
Інтер'єр
Одним із головних завдань для нас було гармонійно вписати заклад до архітектури старої кам’яниці та не перевантажити інтер’єр новими елементами.
Декілька деталей київського закладу, за яким він уже став упізнаваним, здобули свою інтерпретацію і у львівському.
Стіни залу, що веде до головного входу прикрашають зліпки 72 людських рук. Вони тут не випадково – це символ 72 років, проведених Україною у складі Радянського Союзу. Гість вгадує, яку руку тиснути, залишає позаду всі інші, слідом потрапляючи в зал, де кожен квадратний метр сповнений символів.
Кожна деталь в інтер’єрі: від кам’яних стін до меблів – українська. Наприклад, килими з національними мотивами, які є одним із визначальних акцентів в інтер’єрі, виткані українськими майстринями. Для цього їм знадобилося більш ніж 10 км нитки.
Вишиті по металу маки, як символ пам’яті загиблих на війнах, та артефакти – унікальні речі від українських митців: мікрофон Святослава Вакарчука, гітари Андрія Хливнюка та Жені Галича, костюм Джамали, шолом Onuka та інші.
Також тут є унікальна річ – динамічні барні стільці, що рухаються підземним тунелем. Вони були розроблени спеціально для проєкту «ОБ».
