Про проєкт
Текст: Віра Зінченко. Il Corso — це ресторан, який входить у комплекс родинного тенісного клубу. Шукаючи образ ми сплели історію про злиття елегантного спорту з відпочинком та витонченим частуванням. Як мотив заміського родинного спілкування нами були обрані італійські мотиви, тож в процесі проєктування ми занурилися у настрій Тоскани, повільні спекотні дні, відпочинок в затінку кипарисів, атмосферу заміських вілл заповнених м’якою кольоровою гамою теракоти.
Інтер'єр
Гостей тут оточує зелень оливкових дерев та внутрішні дворики, що м’яко переливаються вогниками світильників у вечірній прохолоді. Деталі, згідно історії — класичні кольори і матеріали, осучаснені форми та заплетені метафори в деякі елементи, щоб точно вказати на принадлежність до тенісу.
Приміщення немає фасадних вікон, знаходячись на другому поверсі, але розкриває фронтальну стіну панорамою на тенісні поля. Відвідувачі можуть спостерігати декілька тенісних матчів одразу, батьки майбутніх спортсменів підглядати за першими успіхами своїх дітей, чи то діти уважно дивитися за грою професіоналів.
Головний зал нагадує просторий двір, з підлогою, мощеною каменем, наповненим великою кількістю оливкових дерев. Стелю вкрили величезним унікальним структурним світильником, що простирається як зоряне небо над головою. Подекуди, над столами світильники, імітують ліхтарики, створюючи додатковий затишок. Периметр оточують дерев’яні панелі з цікавими акцентами. Настрій утримують теракотовий і оливковий кольори, натуральні матеріали — дерево і камінь.
Бар-балкон з балками, що тримається на колоні з величезних скляних тенісних м’ячів, що завмерли і тримають момент. Бар дійсно вищий на сходинку за основний зал, для ідеального контролю барменів за порожніми келихами відпочиваючих. Винотека відокремлена від бару, для знавців і шанувальників з сервірувальним пересувним столиком для аперитивів.
Комунальний стіл для палкого обговорення складних подач, перемог та челенджів, акцентований не звичайною перголою, а велетенською тенісною ракеткою. Поруч шафа-лабіринт, де в переплетінні різноманітних за кольором і розміром чарунках і дверцятах ховаються сувеніри і тенісні нагороди.
Уваги заслуговує окремий невеликий зал, зі стіною що розповідає коротеньку історію одного предмета — від вінтажної дерев’яної ракетки, що дивує молодь, через технологічну трансформацію, до сучасних ракеток, всім добре знайомих – ультра легких карбонових. Скляні велетні – тенісні м’ячі у цьому залі перетворилися на світильники і зависли під стелею.
