10.07.26. Функціональна організація території «Співочого поля» підштовхнула нас поглянути на ситуацію через призму театру — відмежуватися від дороги-вулиці, розгорнути всі потоки відвідувачів вже на території Співочого поля — у самому театрі.
Співоче поле — соціальне серце музею. Багатофункціональна територія на перетині шляхів між експозиціями — місце відпочинку, проведення заходів, поєднання гастрономії зі спілкуванням.
Входи на територію «Співочого поля» облаштували через кулуари, що перетікають у фойє з наметами для відпочинку поруч з вітринами кухонь — своєрідного буфета, де можна придбати різні страви.
Фронтальна стіна однорідно вкрита ґонтом. Матеріал, який має давню традицію і виразність. Грає площинами та текстурами, живе і старіє під впливом погодних умов.
Ритміку створюють берези, навколо яких стіна робить розриви – дзеркальні ніші навколо дерев. Дзеркала множать зображення, створюють сюрреалістичну гру, натякають на внутрішній відкритий простір.
Внутрішній фасад розгортається до простору співочого дзеркально-кольоровими площинами.
Фасади фудкортів — відкриті віконечка видачі працюють кольором та дизайн-змістом — оздоблені дзеркальними панелями, вони множать зображення, привертають увагу та роблять простір динамічним.
Далі, у фойє, розташували намети, у тіні яких сховали столи для відвідувачів. Саме таке розташування дасть змогу дивитися виставу з наметів, якщо глядач стомився знаходитися поруч зі сценою.
З одного боку, маємо терасу, що розмежовує зону відпочинку та вітрини видачі кухонь.
Простір переходить у величезну глядацьку залу під відкритим небом — саме співоче поле. Завершує цю композиційну вісь сцена, облаштована з двох боків технічними приміщеннями. Долучили вертикальне планування — зробили «глядацьку залу» з помірним ухилом, завдяки чому утворилося декілька ярусів амфітеатру.
