Олег Волосовський та Віра Зінченко прийняли участь у фестивалі PROSTONEBA

01.09.25. «Спадщина, що надихає» — освітня традиція від Олега Волосовського та Віри Зінченко, що живе у Національному музею народної архітектури та побуту України, розвивається і підсилюється, привертає нові погляди, шукає однодумців.
Текст: Віра Зінченко. Наприкінці літа звітували про завершений другий сезон семінарів на архітектурному фестивалі PROSTONEBA, що відлунав на ВДНГ.
 
Проєкт створили Олег Волосовський — очільник loft buro, радник директора з питань архітектури та дизайну в Національному музеї народної архітектури та побуту та Віра Зінченко — архітекторка loft buro, речник проєкту «Спадщина, що надихає», за підтримки компаній партнерів — Вітекс Україна, Budzirka, L.Decor, Gudani Group, СВІТ Плюс. Інформаційним партнерам: Pragmatika, PRIMA INTERIOR, Property Times, НСАУ.
 
Блок складався з шести семінарів, розрахованих на весь день — зустріч об 11 ранку, екскурсія локацією разом з науковими працівниками музею, о 14.00 обід, о 15.00 практикум з партнерами заходу. Були досліджені шість локацій музею — Середня Наддніпрянщина, Полісся, Карпати, Поділля, Полтавщина і Слобожанщина, Українське село 1960-70 років. Другий сезон був сповнений метафор — ті хто вдруге з нами бачать глибше і відчувають гостріше відповідно і рефлексують на всі події чистіше. Куратори семінарів — наукові працівники музею Вадим Назаренко (завідувач експозиційного відділу Карпати) та Анатолій Борейко (завідувач експозиційного відділу Полісся) шукали відповіді разом з нами і раділи несподіваним результатам досліджень.
Обіди за великим столом — кожен раз автентичні до теми семінару, вражали простотою страв і їх довершеним смаком.
Практикуми — рушійна сила, спробувати себе в різних ремісничих навичках. Цього року до керування практикумами запрошували 33art та архітекторку Ліну Федоренко, а також студію Almart.
 
Цього року окрім постійних учасників семінар відвідали більше 50 гостей. Цикл закарбувався теплими зустрічами, новими знаннями і вміннями, яскравими враженнями.
 
Перший сезон був експериментальною подорожжю, другий став свідомим дослідженням, сповненим метафор — ті хто вдруге з нами бачать глибше і відчувають гостріше відповідно і рефлексують на всі події чистіше. Більшість з нас народилася і виросла в місті, до бабусі в село вже мало хто їздив, а якщо і був то сільське господарство вже було не на тому піку що 30-40 років тому. Не в кожному дворі є по три корови, навіть курей тримають одиниці. Автентичні хати давно перебудовані, або обкладені цеглою, дахи замінені. Але традиція повертитися до своїх коренів — їздити саджати город досі відтягує багато людей з міста до своєї землі.
 
Ми зараз багато подорожуємо, вивчаємо традиції і культури, що зустрічаємо розширюючи свій світогляд, але насправді починати треба з дому, з себе. Щоб мати можливість порівнювати і досліджувати.
В нас є можливості читати відцифровані архівні документи — там багато цікавої інформації , співставляти факти і мислити критично, а не вестися на поводі чужих вигадок. Маємо багату культуру, глибокі традиції і я вірю, що саме з цього треба починати дослідження культур, що оточують нас.
 
Треба іти від широкого погляду на все, охоплювати, включати, додавати знань. Культура першоджерело, частиною якого є ми. Маємо знати, тримати і передавати далі ці знання. Справжня культурна спадщина не в музеях, культурна спадщина живе поки ми нею цікавимось, досліджуємо, культура живе, а нафталінові експонати просто є зафіксованими моментами історії.
 
Маємо всі робити свої висновки, шукати спільні риси і паралелі. Тільки так дослідження будуть нашими власними надбаннями.

«За три роки дослідження території НМНАП в 130 га відкрилося багато деталей не описаних в путівниках, я думаю що ще є що шукати, будемо дивуватися наступним відкриттям, а скільки їх живе поза музеєм, в інших скарбничках?»

«Зараз для всіх найважливіший ресурс — час? а його завжди мало. Починаючи цей сезон ми боялися, чи витягнемо ми? Чи віримо ми в цей проєкт так, щоб він став унікальним вийшовши з наших рук? Зараз я впевнено кажу — проведений час був незабутнім, корисним, пізнавальним»

Не боятися помилок, хто їх не робить не живе, ми не можемо знати, які дії і куди нас заведуть, не спробуєш не дізнаєшся. Девіз яким ми живемо вже три роки — такого ніхто ще не робив, тому беремо і пробуємо.

«Будь який вдалий проєкт — це колектив, а не окремі люди. Це завжди команда. Дякуємо нашим партнерам»

«Мій тато не вчився на вчителя, але виховав велику кількість спеціалістів, був мотивуючим прикладом, майстром своєї справи. Він не шкодував ділитися знаннями, вчити, захоплювати, він не боявся бути перевершеним. В цьому була його сила. Знання — це жива культура, її треба розвивати, розширювати, ділитися тоді вони будуть корисні нам і стануть спадком»

Організатори фестивалю: Zdorenko Agency, PRIMA INTERIOR. 
Фото: Павло Ботанов, Марія Тихонова.
Facebook
Twitter
LinkedIn
Telegram

Залишіть свої контакти

Форма зворотнього зв’язку